[ ! ] версия для печати
До бабці – бабця.
Погомоніти…
В кожної праця,
В кожної діти.
Сядуть рядочком,
Глянуть на руки…
Скільки тих рочків!
А вже онуки…
Так само пишні
Вишні у травні.
А долі пишуть
Листи прощальні.
Хтось вийде з хати:
“Агов, бабусю,
Там кличе мати!..”
Пасуться гуси,
Пасеться вітер,
Пасеться старість.
Отак сидіти –
Найбільша радість.
“Бабусю, рідна!”
“Іду, малече!”
А сонце літнє –
Рядком на плечі.
І позмовкають:
Так легше – мовчки…
Життя стікає…
Стільки вже рочків!..
В кожної праця,
Онуки, діти…
І час прощаться –
Днина в зеніті.
Прочитано 4745 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отзывы
читателей об этой статье
Написать отзыв
Форум
Лідія Гапонюк
2021-07-13 14:46:19
Бере за душу! Читаю про когось, а ловлю себе на думці - це вже я... Дякую за вірш.
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting