"Уповай на Господа и делай добро; живи на земле и храни истину. Утешайся Господом, и Он исполнит желания сердца твоего.Предай Господу путь твой и уповай на Него, и Он совершит, и выведет, как свет, правду твою и справедливость твою, как полдень... Господь знает дни непорочных, и достояние их пребудет вовек:не будут они постыжены во время лютое и во дни голода будут сыты... Я был молод и состарился, и не видал праведника оставленным и потомков его просящими хлеба..." Псалом 36
Скамья на бульваре. День зимний, холодный.
Мальчонка сидит небольшой, лет семи -
Штанишки протерты, худой и голодный,
Лицо его серо, как будто в пыли.
Наверное, горе случилось большое -
Он плакал и взгляды на небо кидал.
А мимо, внимания не удостоив,
Людей равнодушных за валом шел вал.
Но вот, наконец-то, солидный мужчина
На мальчика бедного взор обратил
(Видать, его тронула, все же, картина).
"Ты ждешь здесь кого-то?", ребенка спросил.
"Да, жду, господин. Жду, когда же за мною
Бог с неба придет, чтоб с Собою забрать!"
"Ты что, заболел? Умираешь?! Не скрою:
Не понял, что этим ты хочешь сказать?!"
"Уже приходил Бог за папой и братом,
Забрал их на небо Он в прошлом году.
И мама вчера мне сказала: "Так надо,
Я тоже за ними до Бога иду.
Ты только не бойся - Господь не оставит!"
Теперь ожидаю и в небо гляжу.
Еще не пришел Бог, но точно я знаю:
Возьмет и меня, если здесь посижу!"
"О, милый мой мальчик! Ребенок несчастный!",
Седой господин со слезами сказал,
"Не ждет никогда, никто Бога напрасно!
Меня Он привел, чтоб тебя я забрал!"
Утер мальчик слезы, глаза засияли,
Улыбка на бледном лице расцвела:
"Я знал, Бог меня не оставит в печали!
Ведь мама моя ни-ког-да не врала!.."
На сколько бы ни было тяжкое горе,
Тесны обстоятельства, жизнь нелегка,
Молись и надейся: ответит Бог вскоре!
Спасать не устала Господня рука!!!
Борисова Виктория,
Северодонецк, Украина
Приветствую вас. Мне 44года. В январе 2003 г покаялась в церкви ЕХБ "Путь спасения" г Северодонецка. В августе приняла крещение. Несу служение директора воскресной школы и служение с подростками. Замужем. Трое детей: Никита - 19 лет, Маша - 16 лет, Тимофей - 5 лет. e-mail автора:Valerika_2010@mail.ru
Прочитано 2546 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.