Сьогодні я хотів би поміркувати з вами про наші відносини з Богом, особливо про Боже прощення гріхів. Сьогодні люди визнають, що є грішними, але мало хто знає, де шукати прощення. Чи можна якось заслужити у Бога на прощення? Як Бог може прощати наші величезні гріхи, адже за все життя ми їх стільки можемо зробити? Чи треба приносити для Бога якісь жертви, щоб Бог простив нам? Ці питання тривожили людей, як в Новому, так і в Старому заповітах.
Всі ми знаємо про ті обряди та закони, які були в Старому заповіті для єдності людей з Богом. Знаємо, про той завіт, який Бог склав з ними. Бог зі свого боку обіцяв людям давати свої благословення, але і для людей дав закон, який вони мали виконувати. Єдина проблема була в тому заповіті, що Бог поклав на людей певну відповідальність, вони зі свого боку не мали порушувати цей заповіт. Але вони порушили. І не раз порушували. Своїм потягом до гріха люди просто зламали той Заповіт, який Господь склав був з ними. Господь бачив неспроможність людини слухатись Господа навіть в малому, що людина не може вповні виконувати свої обіцянки з заповіту. Саме тому, Бог через пророка Єремію, в тексті, який ми прочитали, говорить про нові часи. Часи, коли все буде нове. Коли старе минеться, воно буде непотрібне, прийде нове. Буде Новий Завіт, який вже буде написаний не на камінних скрижалях, а на серцях людських. Про цей закон люди будуть не просто чути десь від когось, але цей Закон Божий буде написаний у середині людини, і кожен буде знати про нього.
Старий заповіт говорив про те, що повинна зробити людина, Новий Заповіт говорить про те, що зробив Господь. Старий заповіт був схожий на партнерську угоду між двома сторонами (Богом та людиною), Новий заповіт є схожий на Заповіт, де одна сторона (Бог) дає обітниці, а інша (людина) – приймає, або не приймає їх. В Старому заповіті Бог дав людям закон та заповіді, які були ззовні людини, але часто не проникали в серце, а в Новому Заповіті Бог дає закон в серце людини, щоб людина шанувала Бога від щирого серця.
Ще одна особлива відмінність, яка написана в 12 вірші нашого тексту, це відмінність у прощенні гріхів. У Старому Заповіті люди мали приносити жертву за свої провини та гріхи, тобто прощення в Бога можна було отримати через виконання законів, обрядів, людські старання і якісь дії зі сторони людини. У Новому заповіті все міняється. Тепер прощення не залежить від людських намагань, а тільки від милосердя Божого. Нові відносини у Новому заповіті основані на тільки на Божій любові та милості. Це прощення в Бога тепер не потрібно заробляти, чи якось відплачувати Богу, чи заслуговувати. Відтепер воно дається людині тільки по благодаті та любові Божій і людина має лише прийняти це. Дуже гарно тут написано: «Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!»
Як ви думаєте, про кого було це пророцтво? Про які часи тут написано? Коли це мало статися? Дійсно, все це сталося в часи Ісуса Христа. Саме Ісус прийшов на землю, щоб виконати Старий Завіт і вложити у серця людей Новий, божественний Закон. Саме тоді люди могли з полегшенням зітхнути і подякувати Богу за таке визволення від Закону. Все, що необхідно було для спасіння людини – це не тяжкий труд вдень і вночі над виконаннями Заповідей, а просто сісти біля ніг нашого Спасителя і отримати від Нього всі ті благословення, які дає Новий Завіт.
Хотів би звернути вашу увагу на 12 вірш нашого тексту: «Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!» Чудесні слова, які дають не просто надію, але впевненість для дітей Божих у прощенні гріхів. У Старому Заповіті, навіть коли люди приносили жертви для Бога, вони не мали впевненості, чи простив їм Бог їхні гріхи, чи ні. У Новому Заповіті ми маємо Ісуса, який взяв на себе всі наші провини та переступи і заплатив Своєю кров’ю за все. Саме тому, через жертву Ісуса, Бог нас запевняє у прощенні наших гріхів. Своїм дітям, хто приймає Ісуса як свого Спасителя, Бог дає велику обіцянку, що більше не буде згадувати їхніх провин.
Є одна така історія, коли одній старенькій жіночці, яка жила в селі, з’явився Господь. Вона відразу пішла до батюшки поділитися цією новиною. Святий отець спочатку подумав, що старенька трошки прихворіла і говорить всяку нісенітницю. Але потім вирішив провірити, чи слова тої жіночки були правдою. Каже їй: «Якщо наступного разу вам знову явиться Господь, попросіть Його розповісти про всі мої гріхи, які відомі тільки Йому. Це буде достатнім доказом, що саме Бог являвся, а не хтось інший. Через місяць жіночка знову приходить до священика і знову каже, що до неї приходив Господь. «Чи задавали ви йому те питання, про яке я просив вас?» – питає священик жіночку. Так, задавала – каже старенька. І що відповів Господь? Він сказав: «перекажи твоєму священику, що Я забув його гріхи». «Це справді був Господь» – каже священик.
У нашому тексті, який ми прочитали, сказано набагато краще. Тут не написано, що Бог забуває гріхи, але сказано, що більше ніколи не згадає їх. Часто люди сумніваються у прощенні своїх гріхів. Часто люди бачать свої провини, хоч і каються в них, але бояться, що там, на страшному суді, Бог може пригадати їм всі їхні гріхи. Ця думка, що Бог забуває гріхи може не зовсім радувати. А якщо Бог згадає їх останнього дня? Але в нашому тексті вибране справді значуще слово. Тут не сказано, що Бог забуде про наші гріхи, але написано, що Він їх більше не згадає. А це набагато краще. Коли вас хтось образив, ви дуже швидко можете пригадати ті всі образи, але Бог каже, що Він ніколи не пригадає Своїм дітям їхніх гріхів.
Новий заповіт справді приніс для людей дуже багато перемін. Сам Бог прийшов у цей світ, щоб принести людям прощення гріхів. Господь зробив все, аби людина могла отримати це прощення. І отримати по благодаті, а не через заслуги, чи ще якісь старання. Бог всім людям показує, що не бажає їхньої погибелі, Він хоче, щоб люди мали спасіння та життя вічне. Бог бажає простити грішника, Він запевняє, що не просто забуде гріхи, але навіть більше не буде згадувати цих провин, якщо людина буде каятися в них та шукати спасіння.
Але, як ви думаєте, чи багато людей вірять таким словам Господнім? Чи багато людей в наш час шукає саме того прощення та спасіння, про яке говорить Господь? Чи вірять люди у те, що саме в Ісусі Христі вони отримали прощення один раз і назавжди?
Сьогодні в церквах ви можете бачити багато людей і всі ж ніби прийшли за прощенням гріхів, але насправді багато хто не вірить у це, або як у Старому заповіті думає, що зможе заробити собі на прощення. Якось у новинах показували про відкриття вольєра для ведмедя і звичайно туди був запрошений священик для освячення (це вже традиція запрошувати священиків на відкриття всього, що відкривається). Мені було смішно, коли служитель церкви виспівував там свою звичну пісню: «Господи, помилуй» і то ці слова повторялися разів сто. Цікаво, кого Бог мав помилувати: ведмедя чи людей? Складається враження, що священик таким речитативом, який повторюється разів сто, хоче випросити у Бога прощення та помилування. Якщо так не послухає, то може надоїсть Йому слухати одне і те ж, і так змилується.
Насправді, Бог вже дав прощення в Ісусі Христі. Бог вже уклав Новий Заповіт з людьми і дарує прощення та помилування по благодаті, а не через випрошування. Господь кожного закликає прийти до Ісуса, бо саме Він на Голгофському хресті вже придбав для нас прощення та помилування. І всім, хто приходить до Нього з каяттям, сам Бог запевняє: «Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!»
Проте, ми, як діти Божі, які отримали прощення наших гріхів, завжди повинні пам’ятати, що є у цьому світі той, хто нам завжди про них буде нагадувати. Бог каже, що більше не згадає їх, але сатана нам про них завжди нагадує. Мало того, він завжди активно працює над тим, щоб ми повторювали ті гріхи, щоб ми ніколи не залишали їх. Кожного разу сатана ставить під сумнів Божу любов та прощення, він не перестає нагадувати людині, що вона є грішна і її місце в пеклі. Сатана не хоче, щоб люди приймали прощення та любов Божу. «Пам’ятаєш той гріх, який ти зробив кілька років тому, Бог точно не простить тобі його. А скільки ще гріхів перед цим ти зробив! Навіть можеш не йти до Господа, Він ніколи не простить тобі!» – нашіптує сатана багатьом людям.
Напевно він так само нашіптував і Юді Іскаріотському, який видав Ісуса. Інший апостол, Петро, поступив не набагато краще, коли зрікся тричі Ісуса, але очевидно він розкаявся у своїх гріхах і прийняв та повірив у те прощення, яке дарував Ісус на Голгофі. Ісус каже: «Прийди до мене і я не буду пригадувати тобі твого гріха». Петро прийшов. Юда, напевно, не захотів цього зробити.
З такими ж словами Бог звертається до кожної людини і сьогодні: «Прийдіть до Мене, покайтеся у ваших гріхах, прийміть Моє спасіння та прощення, яке Я здобув для вас на Голгофі. Я буду милостивий до ваших не правд, і більше не пригадаю ваших гріхів, за які заплатив 2000 років тому Своє кров’ю. Шукайте у Мене спасіння та життя вічне»! Нехай кожен, хто слухає чи читає цю проповідь відкликнеться на цей Божий заклик. Амінь.
Прочитано 4055 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже хороша стаття, має в собі великий сенс. Там писало що приходить нечистий і говорить нам «Пам’ятаєш той гріх, який ти зробив кілька років тому, Бог точно не простить тобі його." Таке ж і в мене відбувається, але я собі знаю якщо вірити то вірити до кінця не зважаючи ні на що. Я вірю в Господа, в Ісуса Христа, в милосердя Їхнє і прощення.
