Питання, яке задав чоловік з нашого сьогоднішнього тексту є дуже цікаве та актуальне. Багато людей і в наш час задаються цим питанням. З одного боку ми бачимо тисячі людей, які стоять під церквами, сотні тисяч, які сидять в неділю вдома і вважають себе християнами, і коли ми приходимо на зібрання, де сидять 20-30 людей – в нас також можуть виникати запитання: чи правильно ми все робимо? Чи не помиляємось ми з вибором церкви, адже там є більшість? Чому ми маємо відрізнятися від більшості? Невже така велика маса людей може помилятися? Невже буде мало таких, які спасуться?
Чи виникали у вас коли-небудь такі запитання? Насправді, люди задумуються над цим всім, дехто може навіть заглянути до нас, до церкви, але побачить, що тут мало людей, і повертається назад до того життя, яким живе більшість, до тих всіх звичаїв та традицій, до яких звикли. Люди нічого не хочуть міняти. Вони впевнені, що Бог є на стороні більшості, а не з тою мізерною купкою людей, які Біблію якусь читають.
Я думаю, коли той чоловік з нашого тексту задав таке питання Ісусу, він сам був шокований і відповіддю Ісуса, і тим висновком, який він міг сам для себе зробити. Як єврей він міг гордитися тими обрядами, які Бога дав людям через Мойсея, міг гордитися величним храмом, де люди могли служити Богу та приносити Йому жертви. Він міг гордитися тим, що його народ має більше 10 000 священиків, величезне число левітів, назореїв. А скільки було єсеїв, книжників та фарисеїв, які досконало знали закон, які старалися до найменших дрібниць виконати всі ті писані та неписані закони. Так що ж виходить, - думав той чоловік, - невже з такої величезної кількості набожних людей спасеться лише невелика група людей? Хто такий той Ісус, син якогось теслі, який прийшов перевернути все з ніг на голову? Хто йому дав таке право виступати проти більшості?
Думаю, в той час було важко людям довіритись Ісусу, бо в Його словах було величезне протиріччя з тим, до чого звикли люди. Якби ми жили в часи Ісуса Христа, напевно, нам також було б важко зробити свій вибір, можливо, важко було б прийняти Ісуса та Його вчення, не знаючи, чи правий був Ісус чи ні. Але сьогодні, знаючи, що зробив для нас Ісус, знаючи Його вчення, Його слова і особливо Його смерть та воскресіння заради нашого спасіння – ми сьогодні з впевненістю можемо сказати, що спасіння є тільки через Ісуса, тільки в єдності з Ним, тільки у визнанні Його, як особистого Спасителя. Все інше – це лише пусті діла, гарні забавки, якими бавляться люди у християн, пусті традиції та обряди, які не ведуть людину до спасіння. І хоч більшість людей продовжує слідувати тим всім традиціям, проте, Ісус неодноразово повторює, що лише вузька стежина веде до спасіння і дуже мало людей йдуть по ній.
Як колись, так і сьогодні людям дуже важко прийняти рішення, важко плити проти течії, важко бути особистістю, важко не зважати на інших, а слідувати тільки за Ісусом, навіть якщо не зовсім розумієш багатьох речей, навіть якщо те, що дає Ісус зовсім відрізняється від того, що пропонує для нас світ.
Коли ми прочитаємо відповідь Ісуса, то для багатьох людей ці слова можуть видатися дуже страшними. Ці слова можуть не подобатися багатьом, але ці страшні слова є правдою. Бог все зробив для спасіння людини, зі сторони Бога немає жодних перешкод. Господь неодноразово показує людям справжній шлях до спасіння, не той, який люди самі собі придумали, а справжній. Але проблема, яка була колись і яка є аж до сьогодні, що люди не хочуть слухати голосу Бога, не хочуть слідувати за Божими настановами, не хочуть приймати Ісуса, Він їм не потрібен. І це є правда. Страшна правда, бо багато людей, які думають, що вони християни, але живуть так, як всі – таких людей чекає страшна участь у пеклі.
Чи може більшість помилятися? Звичайно, може. Чи може більшість бути в пеклі і не мати ніякого шансу на спасіння? Нажаль, так. Люди зараз мають шанс на спасіння, зараз Господь закликає людей до покаяння, до слідування за Ним. Потім вже буде пізно. Ісус сказав дуже гарні слова: «Багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть! Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!»
Ісус попереджає: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Матв.7:13,14) Багато людей знають про цю вузьку дорогу, багато хто знає, що тільки таким чином може спастися. Але підійшовши до такого роздоріжжя, почувши справжню проповідь про спасіння – люди не рішаються йти по цій дорозі. Вони ніколи не захочуть зректися самого себе і віддати своє життя в руки Божі. Вони не хочуть залишати задоволення цього світу, друзів та рідних, які йдуть по широкій дорозі. Багатьом не вигідно слідувати за Христом, терпіти ті всі незручності, висміювання і тому подібне. Саме тому, люди продовжують іти широкою дорогою, жити так як всі, надіючись, що Бог же не може покарати таку велику кількість людей.
Але Христос неодноразово попереджав людей. І сьогодні постійно застерігає людей. Проте чи багато людей хочуть слухати Його застереження? Чи багато хто приходить щонеділі до церкви, щоб слідувати разом з Ісусом тією вузькою стежиною? Чи багато людей віддали своє життя в руки Божі?
Ці страшні слова: «Не знаю Я вас» можуть почути мільйони людей. Вдумайтеся в це. І серед них можуть бути ваші рідні та близькі, ваші родичі та друзі. Звичайно, багато хто почнуть доказувати, що вони чули слова Ісуса, що вірять у Бога, що виконують всі традиції та обряди, і ще багато чого роблять. Але, як написано у нашому тексті Ісус скаже таким людям: «Не знаю я вас!» Цікавий тут аргумент написаний: «Ісус, візьми нас до Себе, бо ми бачили Тебе, що Ти на нашій вулиці навчав». Дуже переконливі аргументи. Ісус, візьми нас у Твоє Царство, бо ми бачили чудо, яке Ти зробив. Ми навіть молитви знаємо напам’ять. Ми навіть постили. І в церкву інколи ходимо, коли не знаємо чим зайнятися.
Наш Господь говорить, що в день страшного суду величезна кількість людей опам’ятаються, але буде вже пізно. Це та більшість, яка йшла широкою дорогою, а не вузькою стежиною. Ті люди, які були такими, як всі, хоч і називали себе християнами, але ніколи не пізнали, Хто такий Ісус насправді. Такі люди будуть стукати в двері і казати: «Господи, відчини нам!», але їм так ніхто і не відкриє. Їх плач та ридання не буде почуте. Їм скажуть страшні слова: «Не знаю я вас!».
В своєму пророцтві Ісус говорить, що такі люди будуть належати до тої більшості. Це ті люди, які чули, знали, навіть бачили, але так і не захотіли скористатися можливістю спастися.
Прийде час, коли буде пізно каятися і не буде ніякої можливості для спасіння. Ісус тут дуже ясно говорить, що двері до спасіння для таких людей будуть закритими. Мільйони людей опиняться поза Царством Божим через те, що не хотіли слідувати за Царем цього Царства. Тут абсолютно ніде не написано про чистилище, про молитви за померлих, що нібито померла людина може перейти з чистилища до раю … Абсолютно ні. Тут написано, що двері до Царства Божого перед такими людьми будуть закриті. Написано, що Ісус скаже таким людям: «Не знаю Я вас, звідки ви!»
Ці слова Ісуса повторюються двічі в нашому тексті. Цікаво, а яким саме людям Ісус може сказати, що знає їх? Як саме Ісус може знати людину? Чи знає вас Господь особисто? Чи є він вашим особистим Спасителем? Чи записане ваше ім’я в книгу життя там на небесах? Чи належите ви Господу? Де знаходитесь ви – серед більшості, чи в числі тих не багатьох, які йдуть по вузькій стежині? Чи готові ви до того, що прийде Господь і чи будете серед числа спасенних?
В Царстві Божому будуть лише ті, кого знає Господь. За кого пролилася Його кров на хресті. Кого Отець Небесний привів до покаяння. Хто у своєму житті не старається жити так як всі, але прагне виконувати волю Божу, прагне служити Царю Небесного Царства та слідувати за Ним.
Як ви самі думаєте, чи багато є таких людей? Думаю, нам всім хочеться, щоб таких людей було багато. Коли я був на концерті на день нашого міста, я з трудом міг знайти місце, щоб машину поставити. Людей в той день зібралося дуже багато. В глибині душі я бажав би, щоб стільки само збиралося людей щонеділі до церкви, адже саме в присутності Божій бути набагато важливіше, аніж на якомусь концерті. Серед наших знайомих та рідних є багато добрих людей, цікавих, розумних і, думаю, всім нам би хотілося, щоб і вони були в Царстві Божому. Скільки є рідних нам людей, яких би ми хотіли бачити на небесах, а не в місці Божого прокляття. І ми маємо зробити все необхідне, щоб ці люди пізнали Господа, щоб і їм Ісус міг би сказати, що знає їх. Ми самі повинні зробити все, аби цих спасенних була не маленька групка людей, але набагато більше. Нехай на у цьому допоможе Господь. Амінь.
|
