Слово вилетіло з вуст, немов стріла,
Й серце ранило,так боляче, до сліз.
Боже милий, ну хіба ж я не змогла,
Щоб отрута не була в ньому і злість.
Вбила словом я людину, не мечем,
Нанесла смертельну рану прямо в ціль.
Ну чому ж я не підставила плече,
Коли душу мучив той нестерпний біль.
За секунду учинила тяжкий гріх-
Слово сказано і спробуй, поверни.
Друзі, милі, я благаю вас усіх,
Не впускайте в своє серце сатани.
Легко ранити людину словом злим,
Не подумавши про наслідки, як слід,
Бо ж написано в Писанні:"Не убий!"
Щоб не було наше серце, наче лід.
Боже, милий, я прошу Тебе, пробач,
Положи Ти охорону на уста.
Кого словом я образила, не плач,
Зрозуміла-в Божім Слові повнота.
Нехай в слові буде тільки лиш любов,
І повага до людей, що поруч є.
Бог после благословіння знов і знов,
Й серце обновить моє, й твое.
|
