Я піднімаю руки до небес,
В молитві на коліна припадаю.
Бо бачу скільки Бог створив чудес,
І благості Він скільки посилає.
Радіємо тому, що все в нас є:
І хліб, і одяг, і дах над головою.
І дуже часто кажем: "Це - моє!"
А скільки дітей-сиріт є з нуждою,
Котрі не мають житла та їди,
А діточки не мають тата й мами,
Зазнали вони горя та біди,
І плачуть вони темними ночами.
Їм сниться дім і батьківське тепло,
Матуся їх до себе пригортає...
Прокинуться, а й ніби не було,
Того що Бог в вісні їм посилає.
Коли дивлюся я на цих дітей,
То моє серце крається й ридає.
Й чомусь тоді я згадую себе,
Бо також батька й матері не маю.
Зросла я сиротою, як вони,
Але я мала і любов і ласку.
Молю Тебе, о Боже, борони
Усіх сиріт від зла і від лукавства.
Пошли їм, Боже, всім Свою любов,
І обігрій Ти їх Своїм теплом батьківським.
Ти посилай благословіння зов і знов,
Бо любиш Ти далеких всіх і близьких.
Торкайся Ти седечок цих малих,
Поки ще брудом зла не забруднились.
Який у кожну щілину проник,
Ним половина світу заразилась.
Їм, Боже, батька й мати заміни,
І дай їм долю, дай благословіння.
Бо це Твої є доньки і сини,
Молю Тебе, пошли Ти їм спасіння!
|
