Зерновой хлеб вымолачивают, но не разбивають его;
и водят по нему молотильные колеса с конями их,
но не растирают его.
И это происходит от Господа Саваофа:
дивны судьбы Его, велика премудрость Его!
Исаия, Гл. 28, Ст. 28-29
*****
А у Мюнхені дощ.. Дрібний дощ монотонний.
Радар в небо вдивляється сіре.
Літаки на стоянках одинокі та сонні.
Прикро. Холодно. Сиро.
Пів планети між нами. Серед дня потьмяніло
У начищених залах чекання.
Усвідомлення втрати давні рани відкрило,
Спричинивши страждання.
І ніхто, і нічим тут зарадить не зможе.
Що руйнує нас? Що нас будує?
Думка думку то втішить, то знову тривожить:
Час лікує! Час справді лікує?
Ось у небо заплакане мій літак шуганув,
Розітнувши на хвильку стихії.
По ту сторону хмар він на сонці сяйнув.
А над Мюнхеном дощ сіє...
По ту сторону хмар – там немає сльоти,
Бо ж дощі не летять угору!
За сьогоднішній біль ти себе прости.
Відпусти що було вчора.
У пророків недавно читала я
(Теж над силу тамуючи болі):
Яка, Боже, велика мудрість Твоя!
Які дивні Твої долі!
Прочитано 7300 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4.8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
От сердца! Комментарий автора: Спасибо за отзыв. Это действительно прошло сквозь моё сердце.
Ирина Фридман
2005-09-02 10:17:12
Очень трогательно...
Когда я навсегда покидала Киев(Украина) на улице моросил дождь, на душе было примерно так же. Когда самалёт пронзил тучи.... вы знаете что я увидела...
Живу я в Германии...
Спасибо за стих... он мне сродня Комментарий автора: Ирина, спасибо Вам за отзыв. Я могу Вас понять очень хорошо (так же как Ваши стихи). Как хорошо, что у нас есть Господь - Тот, Который может поднять нас выше туч, когда в нашей жизни - период безпросветних дождей. И к тому же, это очень прекрасное зрелище в прямом смысле, когда самолет сквозь темные грозовые тучи вырывается з заоблачное пространство, где безбрежный голубой свет вверху и удивительные белые горы туч внизу.
Ващук Федір Миколайович
2005-09-08 10:22:11
Я тебе зрозумів Світлана, це для мене дуже знайоме почуття.Рясних Божих благословінь. Комментарий автора: Дякую. Рясних тобі Божих благословінь також.
Таня
2005-09-20 11:27:55
Долі справді дивні.Та настане день,коли наші душі також піднімуться вище хмар і там,щоб зустрітись,не треба буде долати відстані в тисячі кілометрів.Дав би Бог лише,щоб всі кого ми хочемо бачити,були там. Комментарий автора: Амінь
Юстина
2007-05-15 12:39:35
Хоть не знаю украинского, но половину поняла. :) Очень красиво, мелодично, будто река... Точные слова подобраны. И смысл, конечно...
В общем, спасибо вам. Комментарий автора: Спасибо Вам, Юстина.
