Збудися Країно!

Збудися країно! Не час тобі спати.
З лихої дороги звернути пора.
Все йде до кінця, слід до Бога взивати,
Бо скоро прийде Він як грізний Суддя.

Ти прагнеш, народе, до кращої долі,
І стогнеш, бо тяжко живеться тобі.
Далеко блукаєш від Божої волі,
Гріховне ярмо все несеш на собі.

Несеш нарікаючи хтозна на кого,
Шукаєш, хто винен у бідах твоїх.
Не чуєш від Господа Слова живого:
«Народе, у серці твоєму є гріх!»

Він криється глибоко там, мов пухлина,
З’їдає з середини твоє життя.
І кожен день нова і нова людина
Відходить без Господа у небуття.

Ти хочеш, народе, без Бога прожити,
Радіти без Нього прийдешньому дню.
Чекаєш, що буде тебе Він любити,
А сам відкидаєш Його доброту.

Чекаєш, що зміниться влада, закони,
Прийдуть переміни на краще в життя.
Та далі гризешся, говориш прокльони,
Будуєш без Бога своє майбуття.

Припасти до ніг Сотворителя твого,
Про милість благати, годиться тобі.
Відкинути зло і спішити до Бога,
І каятись, каятись в слізній мольбі.

Бо тільки Господь має силу змінити
Твоє майбуття і дороги твої.
Гріхи може силою Крові простити,
Любов’ю загоїти рани тяжкі.

Збудися країно! Не час тобі спати!
Та час підкоритися Христу Царю.
І разом з Ним вічно уже царювати,
Бо вся слава неба належить Йому.

Збудися Країно!Поэзия

Збудися Країно!
Поэзия