Позднею ночью раздался мобильника зуммер.
Быстрые сборы,
такси,
чемоданы,
вокзал.
—- Вы так спешите,ваш близкий родственник умер?
—- Нет.Просто друг мне вчера SMSку прислал.
—- Помните?
—- Помню! И радость,и горе,и ветры.
Помню все все встречи и дни до и после люблю ..
—- Вы не считаете пройденный путь в киллометрах.?
—- Просто я жизнь на разлуки и встречи делю.
—- Вы ожидаете ?
—- Жду с нетерпеньем,
не спится.
Сердце клокочет в груди
и так хочется жить!
—-Вы полагаете,встреча есть повод напиться?
—- Я полагаю за встречи нам следует пить.
Следует выпить за то ,что мы ездим друг к другу,
Следует выпить чтоб песни звучали внутри…
—- Что ж вы сидите, пустите бутылку по кругу,
И раз-два-три
раз-два-три,
раз-два-три,
раз-два-три.
—- Вы уважаете?
—- Пью,но крепка ведь зараза,
Хочется песню запеть
…белый аист летит…
—- Вы белорус?
Земляки! Я ведь тоже с Кавказа,
Только у нас "сулико" по другому звучит.
—— Будете петь?
—— Я спою,как мы молоды были,
Про Белорусь, а тебе я спою про Кавказ.
—— Вы извините,а Родину вы не забыли?
—- Нет,только Родина видно забыла про нас.
—-Что ж Вы хотите?
—-Хочу,чтоб на Родине пели,
Где ложь,нищета,
Там где братоубийство и лесть.
—-Вас бы за песни такие на Родине съели!
—-Что ж пусть едят,там ведь тоже два выхода есть.
—- Верите?
—- Верю, хоть жизнь очень сложная штука,
Но и прекрасна, ты только вокруг посмотри…
—- Мне выходить,
Дай мне,друг,на прощание руку,
Дальше пешком…
раз-два-три..,
раз-два-три…
раз-два-три…
Ivan Tur,
Deutschland ,Lüdinghausen
Иисус,я стремлюсь к тебе ближе,
Хочу,не теряясь во мгле,
Любить будто не был обижен
И жить будто рай на земле. e-mail автора:turivan@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 2762 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Проза : Копье Судьбы. - Sergei Chernyaev Уважаемый Читатель. Я написал этот рассказ–мечту в форме информации, т.к. меня часто спрашивают(ли) о Копье Судьбы.
Я написал то,о чем я немного знаю.
Спасибо.
