Cила молитви

«І все, що попросите в молитві з вірою,- то одержите»
МТ.21:22
Спілкування з Богом, а тобто молитва. До сьогоднішнього часу Галина й не думала, що це все на стільки серйозно, аж поки не сталася біда.
Дотепер більших вчених з-за кордону намагаються розшифрувати цю хворобу. Дехто її називає «Чумою ХІ ст.», дехто - просто грипом, але відомо лише одне - люди помирають. І якщо замислитись лише на одну хвилину, то це справді страшно.

Епідемія від якої ніхто не застрахований, від якої вимирають сотні людей. Галина ніколи не замислювалась, що ця хвороба торкнеться саме її. П’ять років тому, через велику кризу у сім’ї, Галя разом з чоловіком вирушає на заробітки в чужу країну. Цю розлуку її родина пережила дуже важко, особливо старша дочка, яка на той час закінчила чотири класи навчання в школі, а молодша, нічого не розуміючи, спала в колисці.

Були й важкі хвилини, а попри те все, була і велика радість. Весь день Галина проводила на роботі. Інколи хворіла, але й те не часто.
Коли нашій героїні сказали, що почалась епідемія грипу, та ще й свинячого - вона, звичайно, не повірила, і насміхалась з того. Але чим день Галина відчувала упадок сил, сильний пекучий біль в середині, а згодом підвищена температура. Звичайно, як і всі, вона сильно перелякалась, подзвонивши додому, розповіла все своїй матусі, і веліла нічого не казати дітям, але старша дочка все сама замітила.
На наступний день, Галина злягла. Її роботодавці викликали лікаря , який виніс страшний вирок-хвороба грипу групи А/N1Н1, тобто як у народі кажуть - «свинячий». «Ліки від неї, поки що не існують, так, що вся надія тільки на Бога», - з цими словами лікар пішов. Ще на наступний день температура тіла підскочила до 40 градусів. «Я не могла нічого їсти, я відчувала страшний біль».

-Я одна, мене всі покинули - ці тривожні думки приходили до хворої.
-Ні, ти не одна, Я з тобою. А це говорив той єдиний, який віддав своє життя за неї. Але вона так і не чула Його.
- А як же діти, вони залишаться сиротами? Але я ж їх так люблю. Не можу все залишити!
- Ні, Я вилікую тебе, подай Мені свою руку, покладися на Мене.
- Яка це страшна біль, я не можу встати з ліжка, неначе паралізувало все тіло.
- Люба моя дитино, почуй Мене! Це ж Я, твій Небесний Батько. Але чи то біль була настільки сильною, чи Галина не хотіла чути нікого… Перед нею було все її життя: всі радощі, болі, переживання.
Аж тут перед очима Галини повстав той самий лікар і його такі вагомі слова: «Вся надія тільки на Бога». З цими сумними роздумами героїня заснула.

На наступний день стан здоров’я Галини дозволив піти на роботу. Так вона стала з меншим болем і почувала себе бодрішою. Все це було надзвичайно дивним та незрозумілим, а іще на наступний день героїня забула, що була хвора. «Це чудо-сцілення без ніякого лікування», - так пояснив здивований лікар. Це справді, сталося велике чудо! І якщо ще недавно Галина не могла встати з ліжка через велику біль, яка наче різала її тіло, марила від високої температури, то вже сьогодні вона зцілена.

«А через пару днів я получила листа від старшої дочки».
«Дорога матусю, при такій великій потребі я вирішила написати тобі…Так потреба справді велика. Я хочу пояснити тобі, що коїться з тобою останнім часом. Я знаю, що ти захворіла. Так, бабуся мені нічого не казала, але я це сама відчула по твоєму голосу і по переживанню бабусі. В той самий день я передзвонила своїм подругам і попросила, щоб вони помолилися за тебе. На наступний день ми всі зібралися, щоб помолитися за тебе. Протягом довгого часу ми безперестанку просили Бога твого зцілення. Матусю, після закінчення ми розійшлися всі додому. Хтось із великим смутком, а я з гіркими сльозами на очах, але всі ми йшли з вірою, що ти зцілена В Ім’я Ісуса Христа. І що б там не казали ліки від цієї хвороби існують. Тепер ти знаєш які…»
На перший погляд прості слова, але вони справді поранили серце Галини. Здається, проста молитва, нічого подібного. Та ні, вона не проста, якщо може зціляти хвороби.

«До сьогоднішнього часу молитва, для мене, були просто прочитані слова, так більшість із них, навіть були не зрозумілими. Я ніколи не вникала в їхній зміст. А деколи прийшла з роботи просто з нестаток сил, забувала про Бога. Але Він не забув про мене і це попри всі незгоди. Я ще довго думала над цим маленьким посланням моєї старшої дочки».

«По вірі ваші – нехай буде вам», - так сказано у Біблії. Зараз ми можемо скати одне – Галина зцілена завдяки сильної віри її дочки й подруг. І зараз ми знаємо, що саме найперше робити коли ти хворієш. Бігти до лікарів, щоб не було важких наслідків, так, але це другорядне. Насамперед вірити у своє зцілення і звичайно молитись.
Адже віра без діл мертва.

Федорко Тетяна (дівчинка з нашого підліткового служіння)

Cила молитвиСвидетельство

Cила молитви
Свидетельство