Ой, як серце плаче.
Ой, як серце плаче, як душа болить
За отим, селом де жив, коло «Дінця».
От би подивитись, хоть єдину мить,
На, до болю рідні, дорогі місця.
Там моє дитинство бродить у садках,
Мій, лишився облік в дзеркалі ріки,
Руки материнські, наче білий птах,
У віконні, тихо, стукають шибки.
Із-за хмар, в кімнату, місяць загляда,
Мов господар, в хату,він заходить сам,
На краю колиски тихи присіда
І мене, дитину, промінь колиса.
Там, у кожній краплі ранньої роси
Батьківське обличчя, братики, сестра,
На тину наш півень пісню голосить.
І картоплю мати в кошик вибира.
На курній дорозі, мій відбився слід,
Мій, луною , в лісі, голос відзива,
Там, для мене, досі рясно родить глід,
Зерном богатіє нива у жнива.
Над селом веселка у «Дінець звиса,
Щоб набрати воду і дощем пролить
На ліси, на ниви, мій вишневий сад...
Ой, як серце плаче, як душа болить.
Микола Токар.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 3839 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Комментарий автора: Шановна Марие! Дуже вдячній Вам за щире слово. Я і сам розчулився коли писав. Слова виливалися із серця. Мабуть тому так і Вас розчулив. Ще раз дякую !!! Борони Вас Боже!!! З повагою.
Михаил
2009-05-02 07:05:05
Туда, где все друзья мои ещё смеются
Где живы все и море бьётся о причал
Туда, я понимаю, что хочу вернуться
Но не пойму я, не пойму
Зачем я уезжал Комментарий автора: Порой себе не можем дать отчёт,
Что за моря нас манит и влечёт?
И хоть чудесно то прекрасное далёко,
Но иногда хочу свой укусить я локоть.
Михаил. люди часто човершают неосознаные поступки, потому. что они люди.
С уважением,
Поэзия : Семь изречений - Ионий Гедеревич “Очам невидимая битва –
На белом лике пот, как кровь,
Но горячей огня молитва,
Сильнее смерти к нам любовь!”
(Татьяна Буланчик).
