Для ТЕБЯ - христианская газета

А нам у НЕБО... (добірка віршів різних років)
Поэзия

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

А нам у НЕБО... (добірка віршів різних років)


Вибрані вірші (2000-2005)

Сонет розіп’ятому Христу

Мій Боже, я Тебе люблю
Не за обіцяні блаженства;
Тобі завдати біль боюсь
Не через кару незбагненну.

Ти на хресті – в надії я.
Люблю Твої пробиті руки.
Вмираєш Ти – любов моя…
В цю мить нас двох єднають муки.

Живу Тобою кожну мить.
Скажи, що раю теж не має –
Твій гнів мене ще більш страшить.

Я все ж тебе благословляю
Й надіюсь: буду так любить!
Я й без надій Тебе кохаю.

***
Іде перетворення в вічність.
Ось я згоріла. Й у вічі
Зазирнула смерті,
Що є перетворенням в відчай.

Ще трішки надії в душу –
І ми запалили свічі,
Бо в небі місяця вушко
Вогню зачерпнуло з серця.

Ми йдемо тернистим шляхом.
Ввижаються сині квіти.
Ці квіти летять, як птахи,
І небу всміхаються діти.

Всміхаються діти небу.
Це ми – і хіба ж не диво?
У нас за плечима крила,
Немає вогню, а тепло.

***
Думки й слова – дві грані, дві межі.
Які ви схожі – і тим більш далекі!
Як стежки дві: від розуму й душі,
Як два крила злетілого лелеки.
Там тільки правда, де слова думки,
Тоді вони воістину правдиві:
Слова в думках – троянди пелюстки,
Перо у барвах істинних мотивів.
У морі слів, де почуття – це сніг,
Як підібрати правильні, дотепні?
Багато справжніх й правильних є слів,
А де є правда, там і слів не треба.

***
Любов земна. Стежина в полі.
У зорях ночі щастя мить.
Якої ще у Бога долі,
Якої долі ще просить?

Любов моя – життя без краю.
Коли повернешся в мій дім?
Вже гасне сонце понад гаєм,
І ти згоряєш разом з ним…

Але колише вітер трави –
Весни замріяний дзвінок,
Пливе самотньо синім ставом
Із квіту синього вінок.

Пливе моє життя поволі,
Його нічим не зупинить –
Якої ще у Бога долі,
Якої долі ще просить?

Пілігрим

На крилах вранішніх вітрів
Летів я до морів далеких,
Як від гнізда свого лелека
До незнайомих берегів.

Я заблукав посеред скель
В темряві, мороку безмежнім.
Палив мости, фортеці, вежі,
Один у вихорі пустель.

Та Ти й тоді за мною стежив
З небесно-зоряних осель.

В пустелі квіти проросли,
Темряву світло розігнало,
З руїн моє життя постало,
Зі скель джерела полились.

Я встану рано на зорі
Тобі хвалу, Святий, віддати!
Ти вже спішиш мене вітати
Й ласкаво дивишся згори.

Очі

Очі, великі, усміхнені Очі,
Зорями завше були наді мною.
Очі, небесні, проникливі, Отчі
Душу мою увінчали весною.

Падала я, знемагала від болю –
Очі Твої мене знову зціляли.
Отче, я мала спасіння Тобою,
Знову на шлях Твій надійний ставала.

Завжди великі усміхнені Очі
Серце промінчиком світлим торкають.
Шлях ще не пройдено, в полум’ї ночі
Чаша життєва не спита до краю.

Очі зірками зайнялись над світом,
Ті, що навік мене з небом зріднили,
Якось в душі моїй зоряним цвітом
Ясно, мов небо святе, заясніли.

Очі небесні панують серцями.
Небо високе. Світання тріпоче…
Знаю, що завжди світають над нами
Знову і знову проникливі Очі.

***
Дощу і мряки вистачить вповні.
Чекаю сонця, мов світання ранку.
Веселки й світла хочеться мені,
Бо зливи чорні ллють безперестанку.

***
Тебе назву я СОНЦЕ, бо життя в Тобі,
Назву Тебе ЛЮБОВ, бо добро несеш,
ЩАСТЯ, бо Ти – це все,
НІЖНІСТЬ, втішиш мене в журбі,
НЕБО, бо високий Ти,
ЗІРКА, бо ведеш в пітьмі,
СИЛА Ти, як безсилі ми,
СКЕЛЯ, бо в Слові твердий,
ЛІТО, бо тепло Твоє
Серце зігріва ласкавим променем
ВІРНІСТЬ, бо не забуваєш мене,
ВІЧНІСТЬ, бо Ти майбуття моє.

***
Осені бабине літо
З вулиці налетить.
В сад завітають діти,
Будуть айстри цвісти.

Я восени про Бога
Думаю і молюсь,
Дякую за дороги,
Що перейти довелось.

Падає жовте листя…
Господи, слава Тобі!
Клени стоять барвисті,
Рясно в садах плодів.

***
Схиляюсь, Господи, до Тебе,
Я йду до Твого вівтаря,
До зір незайманого неба,
Де світиш Ти, моя Зоря.

Іду… Надламана й розбита,
Не подолати біг життя,
Життя, що ще не пережито,
Неперековані літа

Нехай в Тобі потішу душу!
Нехай забудеться біда!
Тобі, мій Боже не байдуже –
Про біль мій, Господи, згадай…

Візьми мене, прошу, на крила
Й до себе тихо пригорни,
І в серце стомлене, безсиле,
Надію на життя вдихни!

Господу

На тротуарі троянди білі,
Не просто квіти – слова, надії.
Це Ти, мій ніжний Ісусе милий,
Приносиш квіти мені на крилах!

На тротуари дощі упали –
Пелюстки ніжні в пісок втоптали.
Пелюстки плачуть: дощі – не роси…
…Ти знову квіти мені приносиш!

Шумують весни, старіють клени…
Троянди білі летять до мене!..
Життя з дощами, в сльозах, в дилемах,
А я – в трояндах, мов наречена.

***
А дощ все йде і йде…
Нехай іде і не вщухає!
Я все своє життя вмираю.
І оживаю кожен день.
Я все своє життя вмираю,
Я йду до Тебе, Боже мій!
Я умираю й обираю
Від смерті викупом цей біль.
Та дощ ущух, замовкло небо –
Бо впали зливи на поля.
Життя моє! То так вже треба,
Щоб небом тішилась земля!

***
Пориви вітру задувають зблиски неба.
Димлять шляхи у вербах із зірок.
Ми крок за кроком робим перший крок –
І врешті решт приходимо до Тебе.

Пориви вітру обдувають квіти,
Дерева віти підіймають вгору.
Нас кожна хвиля закидає в море –
На березі шукань ми просто діти.

Пориви вітру задувають літо.
Вербовий сум оспівує лелека.
Ми спішимо щодня в шляхи далекі,
А нам у НЕБО, у СВІТАННЯ, в СВІТЛО.

Надія

Буває часом, що вночі зоря
Впаде в долоні вогником блакитним
І не згорить, як вогники згорять, –
Тремтить в долонях, мов троянда квітне.

Тремтить вона, а в ній життя твоє
Прозорим променем весни світає
І щось нове, незвідане встає
У світлі тім трояндовім, безкраїм.

Вогонь отой, ясний, не розгуби,
Неси його в долонях через роки.
Він щастя принесе для тих
Хто йде в тернисту вибиту дорогу.

Бо зацвітуть трояндові сади,
І запашні вітри на них повіють,
А зірка буде знов і знов світить,
Вселять в серця трояндову надію.

***
Я говорю до Тебе – це молитва,
Говориш Ти – я повна каяття.
Ми розмовляємо з Тобою – це життя,
Ми мовчимо з Тобою – в серці битва.
І голос з неба – так, я буду жити!
Ця мить молитви – двох світів злиття,
А без молитви мить – саме гниття.
О, як Тебе я можу не любити!

Дороги

Зорі починаються з дороги.
Як життя з боротьби,
Як мрії з думок,
Як з почуття – кохання,
Як з річок утворюється море,
Як після громів синіє небо,
Так з дороги – зорі.
Хто надію встигнув полюбити,
Хто кохає далечінь дороги,
Що болить і плаче за зірками,
Що серця благословляє жити.
Хай дороги стеляться, віками
Зорі – над чеканням перемоги.

Гімн перемоги

Розбити, але не вбита,
Впала, але жива.
І хоч не рясніють квіти,
Росте ж на землі трава.

Одна, але не одинока –
З Тобою багато нас
У темряві роблю кроки,
Та світло в душі не гасне.

Іду через чортові лази,
Крізь морок, але не в аду.
Я, чуєш, хоч і не зразу,
До Тебе, мій Боже, прийду!

***
В цьому жорстокому світі
Треба мати залізні кігті,
Треба мати сталеві зуби,
А інакше цей світ тебе згубить.
В цьому безглуздому світі
Не буяти квітучому літу,
Не рясніти весняному цвіту,
А негідникам й блазням – жити!


А в мене серце, як небо чисте,
А в мене очі, як сльози іскристі,
А в мене мова – журавлина пісня,
А в мене думка – волошкове літо,
А в душі надія, як та зірка, світить.

Різдвяна молитва

Аж ось благословенний вечір
Повісив ангел над землею,
Зірок хітоном неба плечі
Накрив. І увінчав зорею.

А там, внизу, в старій яскині,
Під знаком ангелів звізди,
Без дому, ніби на чужині,
Рождався вічно світлий Ти.

Ти світлий. Ніч Тобі чувала,
Тебе впізнала вся Земля.
Земля із праху воскресала –
І з нею воскресала я.

На землю, і сліпу, і тлінну,
Пролилось несказанне світло,
Навік засяяло над тінню
В мені… Через далекі літа.

***
У небі зацвіла зоря,
Роса купається у травах…
Невже це знов моя весна
Прийшла з-за обрію над ставом?

Невже ці квіти знов мої?
Невже вбираю їх у коси?
Невже, не віриться мені,
На щастя тихі мої сльози?

Засипав сад вишневий цвіт,
В березах потонули очі…
В суцвітті цих весняних літ
Я Господу вклонитись хочу,

Що світанкову цю весну
Зв’язав мені у зав’язь долі,
Щоб у душі, коли й засну,
Цвіли ці проліски чудові.

***
Чого чекаєш ти? Якої бурі?
Яких вітрів іще ти ждеш?
Поглянь – над нами небо хмуре,
Поглянь – і серце плаче теж…
Здійнялись в серці буревії,
Болючий жаль упав дощем
На очі, сплакані, сумнії
Й зірвав з душі холодний щем.
Ти думаєш – не розумію?
Та ні, повір, я теж така.
Я лиш отримала надію –
І в бурі стихнула ріка.
Ісус промовив вголос лиху:
“Мовчіть, вітри! Дощу, мовчи!
Вітри поснули… Й стало тихо.
І зараз мир в моїй душі.
Ця тиша ясна, мов ті зорі,
Ця тиша вічна, мов світи.
Послухай, Бог тобі говорить:
“Прийди, візьми цю тишу й ти!..
Прийди – й отримаєш надію,
Прийди – і вічно будеш жить!
Прийди, істихнутьбуревії.
Послухай, зупинись на мить…”

***
Летить життя у проміжках доби,
Летить життя у днях, як в сантиметрах.
Що рахувать? Зіб’єшся від лічби:
Умерти – жити, жити – знову вмерти.

Підняти вгору два своїх крила
І бігти полем, щоб таки злетіти!
Набрати в пелену весняного зела
І все життя до болю полюбити!

Летіти полем, щоб не забруднить,
Не розірвати гнівно, не згубити
Весни і квітня, тиху щастя мить,
Не розтоптати білосніжні квіти.

Любити те, що в світі лиш одне –
Кохання, слово, матір, Батьківщину.
Летіти полем у життя земне,
Знайти мету, завдання і причину.

***
ОСІНЬ СКОСА
В МРІЙНЕ СЕРЦЕ
ЛИСТЯ НОСИТЬ
ПЛАЧЕ НЕБО
СИНІ РОСИ
РОЗСИПАЄ
ЗНАЧИТЬ ТРЕБА
ЩОБ ДОЩІ В ДУШІ
БЕЗ КРАЮ
ОСІНЬ

***
А поки ніч.
На тротуарах сніг.
Ми спимо.
Усе, що вічне,
І те, що сниться,
бережемо.
Сон – криниця:
Кохання, сміх,
жура –
піде.
Сніг упаде
На тротуари.
І буде іншим сниться.
І, може, повернеться
В хмари.
Я там була колись
давно
Ми спимо.
Я повернусь,
прокинусь.

В трояндовій країні:
– Широкі крила журавлині,
Ви прилетіли до мого сна!
Біля відкритого вікна.
Тріпочуть вже щосили
Ті самі легкі крила.

***
Я напишу тобі любов.
Я напишу тобі кохання.
Я напишу тобі світання
Ночей закутих у кайдани.

Я нашепчу тобі чекання
Я нашепчу тобі надію,
Я нашепчу тобі зітхання,
Я нашепчу тобі, навію.

Я намалюю, намалюю
Троянди білі у долонях –
Цілунки на змарнілих скронях,
Холодну ніч жаркого дня.

***
Любов тихцем пішла в депо –
Такий фінал тепер типовий.
Вербовий сум. Душа неповна –
На сміх спаплюжена любов.

Признаймось, нас дратує прірва
На аскетичнім згині брів,
Сердець хронічне недокрів’я,
Вразливість квітів й батогів.

Гілки не пальмові – вербові,
Непоцінована любов,
Моя, знекровлена тобою,
Спішить в депо… в депо… в депо…

***
Чому так страшно, як машина починає їхати вбік,
Коли дерева в кришталі, а в скло порошить сніг?
“О Боже, поможи!” –
Волаєш від душі.
І раптом розумієш, що понесло в кювет.
А ти живий. А потім… Глянь сюди:
Край межі зів’ялий вже букет –
Віночок на хресті.

Каміння

Ні сердець, ні ключів, ні замків.
Рак ілюзій свідомість душить.
Душам хочеться терпкої груші,
Замість млості солодких слів.

Ні води, ні вогню, ні громів –
П’ють самотність німі каміння.
Тихий стогін не-по-розуміння
Сірим вовком по чорній землі.

Ні розмов, ні промов, ні молінь.
Обійшовши все потрясіння,
Не встаючи вночі з колін,
Душі в пошуках спасіння!

Нервові крапки

Космічний гуркіт в єдночассі.
Невільна єдність втрат-дарів.
Свобода крові. Свобода руху.
Кроляча боязнь. Обстріл духу
Від калатань аж до морів.

Космічний гуркіт єдночасся.
Б’є дзвін в планету голубу.
Кривавих лун одводить кроки
Вогонь звело космічне око
На одчайдушну боротьбу.

Нічна течія

Бурхливотекуча річка
В кучерявогустих берегах.
Лілеї горять, як свічки
В дівочих гнучких руках.

Трояндовобронзові води
Лапате латаття несуть.
Розбуджені верби ходять
І літнього ранку ждуть.

***
Вересом й мохом ліс цвіте.
Загули джерельця криницями.
Я іду від вас чужих до мами.
Я іду. Вже скінчилась зима.
Як дерево стою в весні сама
Й обіймаю сонце золоте.

Вересом й мохом ліс цвіте.
Загули джерельця криницями.
Дерево хапається руками
За пранебо… Вітер шум пряде,
Шукаючи прамаму
В просторах…

***
З тих дощів, що
Падали на смітники,
В багнюці клекотали
Підвішені світлячки думки:
Що не треба так, як всі.
Що ці
Обличчя
Отруєні селітрою перетворень.
В їх душах черв (тварюка підла!)
Їсть золоті й медові
Яблука гріха

Раніше

Раніше тут стояв Ангел
Зі смолоскипом в руці,
Яку відбили ті, що впали в склеп,
Який розорили ті, що лягли до могил,
Щоб вистукати картину страшного суду
На гранітній плиті,
На якій стояв Ангел.
Раніше.

Зима?

Ну от Зима…
Вона сумна, вона чудна, вона одна.
У неї очі – синя далина,
Волосся – березнева бистрина,
Й усмішка в неї осяйна.
Сріблястий сніг шовковий – синій цвіт,
Бузковий квітень в нас коло воріт
Зимує, заквітчавшись оксамитом.
І сонце, хоч не гріє, але ж світить!

Ох, ця зима! Яка ж вона чудна!
Прийшла до нас, хоч ми і не просили,
Без дозволу ворота в двір відкрила…
Хіба і досі ще не зрозуміло?!
Зима – це зачарована весна.

***
Просто Ангел підвішений в травні
На власних крилах
Перед скаженою публікою
Серед глумливого сміху
На гойдалці над водоспадом
Дивився в очі мертвому склепу
Звідки тягнуло есенціями літа
Бо втрачена смерть
Реготалась страшними очима
Трава цвіла щоб жити
Але сохли квіти
А дівчинка в вінку любила
Його сріблясті крила
Вона мовчала над прірвою гризот
І обіймала гранітний грот
Де холод

Відкрита душа

Не горда,
Не призвичаєна брехати.
Не вміє жити.
Не практична.
Лізе цілуватись,
Їй обійматись звично.
У неї всі свої:
Заходь, їж, пий,
Веселися навмання!
Дурна, мов кошеня.

***
Весна. Мороз. Сніги.
Душа питає літа,
Їй сняться дивні сни.
Вона ще не зігріта,
Сім сонць таки
Вбирають тіло
Краплями роси.

***
Ось моя любов.
А тут моя гітара,
На якій я часом граю.
І яка в тому гордість?
Це мої друзі –
Покійні поети
І листи у скрипці.
А це моя доля –
На одній нозі,
І щастя в капелюсі.

***
Іду з березами в сережках сонячних,
Збираю верес у дощах,
Іду за квітами, а серцю боляче,
Але й спокійно – це життя.

Шукаю ніжності. І серце світиться,
Берези хиляться під вітру спів –
Це щастя сонячне. Мені не віриться:
Хто серце стомлене теплом зігрів?

Віршами тихими, стежками ранніми
Біжить любов моя, любов моя –
Це щастя сонячне, нехай і зранене,
Несе до вічності моє життя.

Об авторе все произведения автора >>>

Олеся Білоус Олеся Білоус, м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)

e-mail автора: bilolis@ukr.net

 
Прочитано 23078 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 3.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Поэзия обратите внимание

Бог слышит... - Елена Олейник

Жаба - Шмуль Изя

Желаю страстно рассказать о Боге - Елена Качан

>>> Все произведения раздела Поэзия >>>

Поэзия :
Стих-монорим - Дина Маяцкая

Поэзия :
Жертва - Коц Валентина

Проповеди :
Вербно-пальмовый въезд - Олег Шорсткин
Это оригинал проповеди. В журнале "Христианское Слово" она опубликована немного в другой редакции.

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Поэзия
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100