Який синонім до твого лиця?

Мені подобається, що в США святкують свята матері та батька. Для кожного з нас ці свята- це перш за все згадка та оцінка наших взаємовідносин з старшими поколіннями. Для більшості- згадка про доброту та самопожертву батьків. Ми згадуємо те найголовніше, що залишило слід в наших серцях. Але світ різнобарвистий. Одна сестра, яка народилась в віруючий сім’ї, але з юності залишила Бога аж до старості, на день мами сказала: «Коли я споминаю мою маму, я згадую, що вона дуже мало розказувала мені про Бога…» Який урок для кожного з нас! Якої пам’яті ми хочемо про себе в дітях? Більшість споминає матусин ласкавий голос, але ж дехто на жаль згадує грубий материн крик….
Мого тата, батька дев’ятьох дітей, поважали всі в селі. Повага сельчан не залежала від погроз райкому партії лишити батьківства за віру в Бога. Батько завжди безкорисно відзивався на прохання допомоги. Він був найкращім скляром, і майже всі шибки в нових будівлях села ставились ним. Безкоштовно! Одного разу вранці один п’яничка попросив у тата позичити грошей. Батько запитав, для якої цілі той питає гроші. «Та ось… Цукор дома закінчився! Жінка попросила купить!»- була відповідь. Тато, знаючи вдачу п’янички, відмовив тому. Але ж -«просящому дай!» Батько купляє цукор і везе на велосипеді в дальній кінець села, в дім того чоловіка. «Андрій, навіщо ти привіз нам цукор?»- здивовано запитала у тата дружина того п’яниці? «Та ось, твій чоловік сказав, що ви сидите без грошей та без цукру…»- відповів батько. «Що-о?»- жінка почала нервувати- «Ми лиш вчора купили цілий мішок цукру! То мій п’янчуга, знаючи твоє добре серце, думав видурити гроші на похмілля!» Жінка розповідала цю історію всьому селу. Після цього випадку п’яниці обходили батька стороною, опускаючи очі долу, коли шукали гроші на випивку.
Коли я згадую мою маму Галю, я чую її голос: «Дитинко, одумайся. Прийди до Бога, і всі твої гріхи, які тебе мучать, відпадуть від тебе, як грязь від колеса». Мама зазнала багато лиха, голодомори, воєнне лихоліття. Її мама Настя померла у 36-му, коли їй було шість років. Батько Павло загинув десь на фронті в 43-му… А ще коли я згадую батьків, я бачу маму та тата на колінах, в молитві. Вони таки вимолили у Господа мене та ще трьох моїх братів від того болота, від тієї грязі, в якій ми перебували довгий час. Я повернувся до Батька Небесного останнім в сім’ї. Завдяки батькам я вірю, що молитва має величезну силу! Завдяки їхнім молитвам я в Церкві Христовій!
В Дні мами та батька я згадую також діда Ілька та бабусю Агафію, або «Агашу», батькових батьків. Я пам’ятаю: яскраве вранішнє сонечко гріє в спину, степова запилюжена дорога між зеленими ланами. Радісно щебечуть жайворонки. Камінці весело вистрибують з під колеса велосипеда. Я, малий, сиджу на багажнику, спостерігаю постріли камінців і стараюсь виконати наказ діда: «дивись, щоб ноги не в спиці!». Це нелегко, та й вудки, прив’язані до рами велосипеда мішають, але ж яка радість! Дід знову взяв мене на рибалку, на дальні ставки! Дід мій був завзятим рибалкою, бджоляром та садівником. Одного разу дід привив якусь гілку до яблуні. Мені було дивно, що гілка з одного дерева приживається на другому дереві. Мені було цікаво, «чи кріпко воно прироста?» Посмикав- вроді нічого, держиться. Спробував повиснути- та ж держиться! Мабуть, можна навіть гойдатись! Спробував гойдатись-….. Це не дуже гарна пам’ять про діда. Довгенько мені подобалось більше стояти, ніж сидіти. Але на тоненьких гілочках я більше ніколи не гойдався!
Коли я споминаю бабусю, я завжди бачу її лице. Коли її ховали в морозний день 1976 року, на кладовищі зібралось майже все село. Потім ходили чутки: «хоронили як президента». Не знаю, як розуміли в ті часи сельчани слово «президент», але так казали. Бабуся була безграмотна. Читати могла ледь-ледь по складах. Але навіть комуністи говорили про мою бабусю- баптистку: «Да… дійсно була свята жінка…». Чим же бабуся заслужила таку повагу всіх людей, а особливо односельців? Все просто. Ніхто не чув її покрику. Бабуся ніколи ні на кого не крикнула! Кожного разу, коли я чую або читаю слово «лагідність», або російською мовою «кротость»- мені завжди ввижається лице моєї бабусі. Як наглядний синонім слова.
Брате, сестро, друже. А з яким словом порівнюють та будуть порівнювати ваше лице ваші діти і онуки? Можливо, ваше лице буде зринать в пам’яті людській при слові «радість», або «богобійність», а чи «доброта»? А можливо при слові «докір», або «неправда», чи навіть «сварка» або «бійка»? Друже! Не давай будь ласка недобру назву- синонім лиця ближнього твого. Тобі не буде від цього ніякої користі. Пам’ятай, гарний синонім твого лиця своїми силами треба зароблять все життя. Друже! Поки ти ще живий, закрий на деякий час очі і дай сам собі оцінку. І якщо тобі самому не сподобається синонім твого лиця,- мерщій до Того, то Єдиний в силі змінити твоє становище. Швидко і з гарантією! До Господа! Тільки віруй!

Павло Сургай
Лос Анджелес

Який синонім до твого лиця?Публицистика

Який синонім до твого лиця?

Який синонім до твого лиця?
Публицистика