Пісні серця

1. Ти відплатив любов’ю

Ісусе, Тебе зневажали.
Тебе обмовляли, мій Христе.
Образи каміння жбурляли
На серце Твоє пречисте.
Усі гордували Тобою,
А Ти відплатив любов’ю.

Ісусе, Твої страждання
Від рук людей невимовні.
Жорстокі тяжкі знущання
Терпів у великім безмов’ї.
Били Тебе зі злобою,
А Ти відплатив любов’ю.

Ісусе, години злої
Тебе увінчало терня.
Прийняв Ти усі побої
Тихо, з печаттю смирення.
За все, що робили з Тобою,
Ти відплатив любов’ю.

Ісусе, страждання чашу
Ти випив за нашу долю
І визволив душу нашу
Від вічного, смертного болю.
Все зло, що було над Тобою,
Ти переміг любов’ю.

2. І як не дякувати

І як не дякувати, Господи, Тобі,
І як не славити Тебе, не величати
За неба далі світло-голубі
І за землі барвисті пишні шати!

Куди не кинеш оком — все Твоє,
Твоє творіння мудре і натхненне.
І серце вдячно тріпотить моє,
Бо Ти створив мене, бо Ти творив для Мене.

Приймаю все — і сонце, і дощі,
І спеку літа, і весни розливи,
І плід дерев, і що дадуть кущі,
І золотисті колосисті ниви.

Це Ти зігрів і Ти все напоїв,
Й Своєю благодатною рукою
Рослину кожну плідною вчинив,
Щоб на землі я не зустрівсь з нуждою.

І кожен овоч на моїм столі —
Твоєї милості великої ознака.
І поки буду на оцій землі,
То не покине вуст моїх подяка.

3. Мій Господи, мій Батьку

Мій Господи, мій Батьку, мій Небесний,
Ти полічив і дні мої і весни,
Порахував усі мої печалі
І виміряв всі віддалі і далі.
Усе в Твоїм знанні і пізнанні,
І навіть те, що бачу я вві сні.
І всі думки мої — святі або гріховні —
Немов написані у Тебе на долоні.

Мій Господи, мій Батьку, мій Всесильний,
Ти мудрістю Своєю непомильний.
Ні серця, ані закутку немає,
Яких Твоє проміння не сягає.
Ти світлом осяваєш всі світи,
Всі таємниці оглядаєш Ти,
Ти зазираєш в душі і безодні,
Немов вони у Тебе на долоні.

Ти знаєш все, мій Вічний, мій Воскреслий.
Даруй мені святі літа і весни,
І помисли ясні, тобі приємні,
І почуття, і наміри взаємні.
Щоб по життю міг радісно іти,
У край, в якому пробуваєш Ти.
Щоб я розцвів, як сонях на осонні,
І був, як промінь, в Тебе на долоні.

4. Хай буде так

Хай не забракне молитовних слів!
Вони голубками піднімуться до Бога —
На їхніх крилах прилетить підмога,
Щоб ти радів, щоб щиро ти радів.
Хай не забракне молитовних слів!

Хай серце сповниться для Господа подяк,
Сміливо тягнуться до неба руки —
Усіють душу благодатні звуки,
Як теплий дощ, рясні, неначе мак!
Хай серце сповниться для Господа подяк!

Хай дух співає в тягарях земних,
Забуде геть безпомічне «не можу»,
Бо поряд ангели несуть сторожу
Від всяких бід і від усіх лихих!
Хай дух співає в тягарях земних!

Хай зi сердець вихлюпує любов —
Подяки квіти зацвітуть навколо!
Пробудиться у втомлених раптово
Жага хвали, жага до молитов.
Хай зi сердець вихлюпує любов!

Хай не забракне молитовних слів!
Вони голубками піднімуться до Бога —
На їхніх крилах прилетить підмога,
Щоб ти радів, щоб щиро ти радів.
Хай не забракне молитовних слів!

5. Весна мого життя

Теплом війнуло на сумні поля,
Теплом війнуло на сади безлисті —
І ожила задумана земля,
Прийнявши сонячні цілунки променисті.
Дзвенять струмки, радіючи весні.
Травинки перші тягнуться до неба.
І радісно, і весело мені,
Що Ти мене знов оживив для Себе.

Приспів:
Весна мого життя, Ісусе, — Ти,
Ти оживив моє усохле віття,
Аби я зміг для Тебе розцвісти
На нескінченні вічності століття.

Вже перша пісня тріпотить вгорі.
Відкриті вдячним звукам двері серця.
Все виграє навкруг о цій порі
І кожна брунька радісно сміється.
Розкрили перші квіти пелюстки,
Прості і невимовно пречудові,
І розцвіли в моїй душі квітки —
Квітки до Тебе ніжної любові.

А пахощів весни терпка краса
Розноситься навколо свіжим вітром.
І вже моя наповнена душа
Тобі хвали пахучим ніжним миром.

6. Любове, де ти?

Моє життя було в тумані сірім,
Без просвітку у клопотах земних.
Не мав надії і не мав я віри,
І сил не мав, аби здолати гріх.

Моє життя було таке тривожне,
Гула порожньо кожна, кожна мить.
Гуло порожньо навіть діло кожне, —
Згадаю — і душа моя болить.

«Любове, де ти?» — плакав я самотньо.
«Любове, де ти?» — плакала печаль.
Я розумів, що йду невідворотно
У невідому і жахливу даль.

«Любове, де ти? О невже, ти – мрія,
Невже, химера неспокійних душ?
Завіє час, біда мене завіє...
Любове, де ти ?..»
І з’явивсь Ісус.

І смуток розчинився в дивнім світлі,
Від сяєва розвіявся туман.
Мої вуста подякою розквітли,
Наповнив серце миру океан.

Ісусе, Ти любов та довгождана.
Це за Тобою плакала душа.
У ній повік звучатиме осанна
Тобі, Господь, Тобі — Любов моя.

Моє життя в Господньому промінні.
А в нім цвіте надія і мета.
І добрий світ, і люди всі привітні,
І прагну, щоб вони знайшли Христа.

7. Миру!

На землі боротьба невпинна.
Йдуть жорстоко світи на світи.
І шаліє у битвах людина,
В намаганні перемогти.
Але падає часто безсила.
В ранах важко піднятися їй,
Та у відчаї зрозуміла:
Найдорожче – це спокій Христів.

Приспів:
Миру, миру, душі треба миру,
Миру Божого назавжди.
Знаю, вірю, знаю, вірю:
Мир придбав Ісус на хресті.

Йдуть народи на інші народи,
Топчуть долі, немов поля,
І приносять безмірно шкоди,
Що ридає від болю земля.
Їй би квіти і трави ростити,
Піднімати на нивах жита,
Щоб сміялися радісно діти,
Переповнені миру Христа.

Кличе душу життя до бою
І штовхає у вир суєти,
Тільки прагне душа спокою,
Бо втомилася від боротьби.
Їй чужі поєдинки і війни,
Повні болю і повні зневір.
Ваблять душу краї спокійні,
Де панує Господній мир.

8. Прийми любов Христа

Ти бачиш, скрізь жорстокості пітьма:
Вбивають на війні, вбивають там, де мирно;
Ти бачиш, блудять, п'ють, що радості нема
У тих, що гинуть вперто і покірно.
Шукають насолод за будь-яку ціну
І стануть ради них на злочину дорогу,
І думають собі, що всю свою вину
Складуть на плечі ближньому чи Богу.

Приспів:
О друже мій, прийми любов Христа!
Прийди до Нього – Він тебе чекає.
В Ісусі правда, в Ньому чистота,
У Ньому доброта, якої світ не має.
Він друзів дасть нових, дасть почуттів нових,
Дасть щирих молитов і сліз благоговіння,
Подяку Богу принесеш за всіх,
За все, за все, а надто за спасіння.

О друже, ти пізнав, що світ у злі.
Він тоне у гріху, неначе у болоті.
І що за все, за все, на цій сумній землі
Чекають люд суди невідворотні.
І кожен стане перед Ним, Святим,
Дасть відповідь і за слова, й за вчинки.
О як болітиме душа і плоть усім,
Хто зневажав Його й не мав зупинки.

Ти знаєш, друже, радісно тому,
Хто серцем зрозумів Господню милість,
Бо Сам Господь урочисто Йому
Подасть вінець життя за відданість і вірність.
Господня милість смутку не несе —
Вона є втіхою і радістю для серця.
Тоді прославиш Бога над усе
За дар життя, що щедро Ним дається.

9. За тебе Він пішов на хрест

Христа Ісуса увінчали терном,
Зневажили за милість й доброту.
Над Господом бичі сичали ревно —
І рвали плоть, і рвали плоть святу.

Приспів:
За тебе Він, за тебе, друже мій,
Пішов на хрест, на невимовні муки.
Тобі протягує у круговерті днів
Свої пробиті на Голгофі руки.
Ти знаєш все, ти розумієш все –
Біжи до рук простягнутих месії,
Бо день, що йде, суди Землі несе, -
Він забере і милості, й надії.
Ти знаєш все, ти розумієш все.
Вхопись за руки зранені Христові.
Ще милість є, ще милосердя є,
Ще ллється світло Божої любові.

Усе терпів: ні докору, ні крику.
Ніс хрест важкий, щоб розп’яли на нім.
І Він молився, Сущий з первовіку:
— Прости, мій Батьку, їм, прости, Мій Батьку, їм.

Він кров пролив на тім страшнім хрестові,
Став жертвою, став хлібом для святих,
Воскрес й вознісся в небеса любові,
І нас збере, і нас збере на них.

10. Блудний син

Я менший у батька, мене він любив,
Усього я мав у достатку.
Йому ж я сказав, як тільки змужнів:
- Віддай мою частку, мій батьку.

І він розділив свій маєток і дав
Мені мою пайку багату.
Я срібло забрав і коня осідлав –
Покинув я батькову хату.

Блукав по світах і робив, що хотів,
Мав друзів, гуляв, веселився.
Коли мій тугий гаманець спорожнів,
На вулиці сам опинився.

Ні срібла, ні друзів, і я жебраком
Просив у людей милостині.
Ніхто не ділився зі мною добром –
І мусив іти пасти свині.

Лушпиння наївся б з корита свиней,
Та мусив терпіти побої.
Я батька згадав: в нього безліч людей
І мають усього доволі.

Тоді чужину я покинув мерщій,
Вернувся, де рідна хатина.
- Тобі я згрішив, рідний батьку ти мій,
Прийми як раба, не як сина.

А він заридав, до грудей притулив
Мене, неслухняну дитину:
- Тебе я чекав, за тобою тужив,
Пропав ти й знайшовся, мій сину.

Готуйте обід і скликайте гостей,
Хай радість звучить і подяка.
А скільки, а скільки блудних дітей
Іще не вернулись до батька!

11. Ведуть Ісуса до Пілата...

Ведуть Ісуса до Пілата.
А в небі вже зоря досвітня.
Народ в очікуванні свята,
А на Христі печаль всесвітня.

Пілат зустрів юрбу крикливу.
- Яка провина цього Мужа?
Лила неправду на людину
Юрба, до істини байдужа.

- Ти чуєш скарги ці на Тебе.
Ти цар? Чого мовчиш? – питаю.
А він дивився тихо в небо:
Він цар, та неземного краю.

- Що означає це мовчання?
Я владу маю покарати.
А Він приймав усі страждання –
І бачив слави білі шати.

- Вини у Ньому не знаходжу,
Я відпущу Його вам, люди.
Народ відкинув милість Божу,
Народ волає: - Розіпнути!

Варавву відпусти, Варавву!
Цю кров нестимуть наші діти!
Обрала заздрість путь криваву,
Щоб вічно плакати й боліти.

Прийняв Ісус голгофські муки,
Зодяг вінок терновий болю.
Тепер Його пробиті руки
Тобі дарують славну долю.

12. Ти мене полюбив

Ти мене полюбив вічною любов’ю,
Ти мене наділив піснею новою,
І вона лунає в мені,
Розганяє хмари сумні.
Ти мене оточив милістю своєю,
Зодягнув у красу, як в саду лілею.
Я для Тебе цінністю є,
Ти пильнуєш благо моє.

Приспів:
Христе, Христе – друже святий,
Христе, Христе, я голос Твій
Чую, чую в серці своїм,
Чую, чую, тішуся ним.
Христе, Христе – втіхо моя,
Христе, Христе, кожна душа
Жде Тебе, жде Тебе – прийди,
Зіркою ясною зійди
назавжди.

Ти мене полюбив вічною любов’ю.
Ти мене захистив від біди Собою.
Я радію завжди Тобі,
Як своїй щасливій судьбі.
Ти мене оточив благами Своїми.
Ти мене посадив разом зі святими.
І мої найкращі думки
Все круг Тебе, наче зірки.

13. Душа твоя плаче

Сяє сонце у небі яскраво,
Пестить трави і землю гріє.
Тільки ти поглядаєш мляво
На усе, що навколо радіє.
І ніяк не здолаєш порога
Непорушного смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує за обличчям Його.

Закликають простори і далі,
Ваблять гори і плеса чисті,
Та не можеш лишити печалі
В жоднім домі, в жодному місці.
Топчеш ти нескінченні дороги,
Та не втішиш смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує за обличчям Його.

Поринаєш в молитву несміло –
Й забуваєш про все на світі,
І небесне наповнює світло
Серце й очі твої сумовиті.
Знаєш ти, що в Христі допомога
Для розбитого серця твого.
І душа твоя плаче, радіє від присутності Бога,
І душа твоя плаче, радіє від обличчя Його.

Пісні серця Поэзия

Пісні серця
Поэзия