Сад

На околиці міста ріс чудовий сад. Люди дбайливо доглядали його. І все було добре. Але одної ночі до саду прилетів чорний холодний вітер. Він безжально смикав дерева за віти, нашіптував квітам страшні сни, руйнував пташині гнізда, кущики смикав за кіски, намагаючись вирвати їх із землі. Але найбільше лютував вітрище над тендітним цвітінням дерев. Білі пелюсточки зойкали, відриваючись від материнських гілочок, і холодною завірюхою летіли по саду…
На ранок вітер вщух. Але в саду вже не було спокою. Пташки голосили над понівеченими гніздами, дерева пригнічено схилили віти до землі, кущики плакали, а квіти боялися підняти і відкрити свої оченята.
В цей ранковий час до саду прибіг син садівника. Він любив приходити сюди вранці і вітатися зі своїми улюбленцями. Хлопчик радо допомагав батькові в усякій роботі в саду. Він заходився піднімати з землі понівечені гнізда і ладнувати їх на деревах, але вони знов падали додолу, а стривожені пташки ще надривніше кричали і били хлопчика в обличчя крильми. Він ставив підпірки під опущені гілки дерев, лікував зламані віти, лагідно гладив стовбури, але дерева сумували за своїми діточками-квіточками і, здавалось, ніхто не міг зарадити їх горю. Маленький садівник почав підв’язувати розшарпані кущики, але вони лиш обсипали хлопчика холодними крапельками сльозинок…Він ніжно цілував схилені голівоньки квітів, легенько розтуляв пелюсточки, намагаючись розказати квітам, що страшна ніч вже минула, але вони не вірили і безсило схилялися до землі…
Хлопчик відчув себе маленьким і безпомічним. І почав гукати на допомогу. Кликав він так голосно, що відчинилося Небо і до саду зійшов Ангел.
—Подивись,— промовив хлопчик—що з нашим садом зкоїв чорний вітер!!! І я не знаю, що тепер робити…
Любі мої друзі!!!—сказав Ангел.—По-перше, перестаньте голосити, сумувати, плакати і боятися! І послухайте мене! Ви не самі у цьому світі, не беззахисні і не покинуті! Є Той, Хто вас створив і любить, і піклується про вас!!! Це БОГ-ОТЕЦЬ, Творець всього видимого і невидимого…Отож давайте прославимо Його і нехай буде диво!!!
І поки говорив Ангел, заспівали пташки, кожна пташка по-своєму, але це була одна пісня радості і любові…Дерева підняли свої віти вгору, ніби руки, зашуміли, загомоніли, величаючи Бога. Кущики засміялись до неба смарагдовими росинками-намистинками. Квіти довірливо розкрили оченята і прославили Бога симфонією своїх пахощів. А хлопчик захоплено плескав у долоньки і його серце вчилося пізнавати Божу любов…
І прилинув лагідний небесний вітер, закружляв у чарівному танці з тендітними пелюстками, огортаючи сад Божою Славою. І сад став ще прекрасніший, ніж був раніше…

СадДля детей

Сад
Для детей