[ ! ] версия для печати
Моє життя було в тумані сірім,
Без просвітку у клопотах земних,
Не мав надії і не мав я віри,
І сил не мав, аби здолати гріх.
Моє життя було сухим, тривожним...
Гула порожньо кожна, кожна мить.
Гуло порожньо навіть діло кожне.
Згадаю — і у серці защемить.
«Любове, де ти?» — плакав я самотньо.
«Любове, де ти?» — плакала печаль.
Я розумів, що йде невідворотно
У невідому і жахливу даль.
«Любове, де ти? О невже, ти — мрія,
Невже, химера неспокійних душ?
Завіє час, біда мене завіє...
Любове, де ти?»
...І з’явивсь Ісус.
І смуток розчинився в дивнім світлі,
Від сяєва розвіявся туман.
Мої вуста подякою розквітли,
Наповнив серце миру океан.
Ісусе, Ти — любов та довгождана,
Це за Тобою плакала душа.
У ній повік звучатиме осанна
Тобі, Господь, Тобі — любов моя.
Моє життя в Господньому промінні.
А в нім цвіте надія і мета.
І добрий світ, і люди всі привітні,
І прагну, щоб знайшли Любов — Христа.
Комментарий автора:Цей вірш входить у цикл "Пісні серця", який Ви можете прочитати на цьому сайті.
Об авторе
все произведения автора >>>
Василь Мартинюк ,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
e-mail автора: vkmart@yandex.ru
Прочитано 4245 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отзывы
читателей об этой статье
Написать отзыв
Форум
Євген Аксарін
2008-08-25 15:50:28
Моє життя було в тумані сірім,
Без просвітку у клопотах земних,
Не мав надії і не мав я віри,
І сил не мав здолати грішний світ. (нема рими)
Моє життя було сухим, тривожним...
Гула порожньо кожна, кожна мить.
Гуло порожньо навіть діло кожне.
Згадаю — і у серці защемить.
«Любове, де ти?» — плакав я самотньо.
«Любове, де ти?» — плакала печаль.
Я розумів, що йде невідворотно
У невідому і жахливу даль.
«Любове, де ти? О невже, ти — мрія,
Невже, химера неспокійних душ?
Завіє час, біда мене завіє...
Любове, де ти?»
...І з’явивсь Ісус.
І смуток розчинився в дивнім світлі,
Від сяєва розвіявся туман.
Мої вуста подякою розквітли,
Наповнив серце миру океан.
Ісусе, Ти — любов та довгождана,
Це за Тобою плакала душа.
У ній повік звучатиме осанна
Тобі, Господь, Тобі — любов моя.(нема рими)
Моє життя в Господньому промінні.
А в нім цвіте (цвітуть) надія і мета.
І добрий світ, і люди всі привітні,
І прагну, щоб знайшли Любов — Христа.
Та загалом вірш дуже непоганий.
Комментарий автора: Щиро дякую!
Лідія Гапонюк
2021-08-22 19:08:21
Допоможи , Господи, кожному знайти любов Христа! Благословення!
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting