Я — джерело.
Правдиве джерело.
Прийдіть же, доторкніться, притуліться.
Я від початку Всесвіту жило, —
Тріпоче струмінь, наче крильми птиця.
Злетіти хочу...
Нi, не полечу,
Бо землю кидати в недолі не годиться.
Очищу полум’я, що їсть чадну свічу,
Наповню благодаттю геть по вінця.
Я — джерело.
Мій струмінь — наче пульс.
Я стукаю у ваші очі, вуха:
Герою, спиш?
Вже, може, схаменувсь?
Напийся з джерела — пізнаєш Духа.
Ти, боязкий, відважся, доторкнись,
Прийди, хоч змучений i хоч важка дорога,
Бо пам’ятаєш сон:
день — небо — вись —
Надія — віра — радість — образ Бога...
То марила душа.
А я — я тут,
Все благодатніше із кожною добою...
Прийдіть, прийдіть,
бо я звільняю з пут
I напуваю вічною любов’ю!
Комментарий автора: "...Покинули Мене – джерело живої води..."
(Книга пророка Єремії, 2:13) - епіграф до вірша.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
