[ ! ] версия для печати
Щоб була ця зустріч не остання...
Ви до вас у гості завітали.
Сакраменто – дружелюбне місто.
Ви помітили, як пальми урочисто
«Welcome Friends!» вам вітами махали?!
Пальми, пальми... Ах, південне диво!
Нам пришельцям із земель північних
В цьому слові – музика незвична,
Щось таке незбагненно-красиве.
В золотому сонячному штаті
Ми по Божій волі опинились,
Ви по інших землях розселились
По Його ж великій благодаті.
Та куди б життя нас не кидало,
Сакраментці ми, чи орегонці,
Жителі Огайо, вашингтонці -
Нас навіки доля поєднала.
З однієї точки на планеті
Тягнеться коріння наше спільне.
Почуттям належності ми сильні.
Це - не тільки запис у анкеті.
Не лише на паспортній сторінці
Внесене в графу воно рукою,
В наші гени вписане судьбою
Це ім’я. Ми всі – нововолинці.
Місто рідне. Гарне. Невеличке.
Там бульвар підсвічують каштани.
Виграють веселками фонтани.
Там кордон державний – наша річка!
Своєрідні запахи в повітрі:
Горе й гордість міста – терикони.
Під землею бігають вагони.
І гудуть підстанції на вітрі.
Щорса, Ломоносова, Зелена –
Назви вулиць нам усім знайомі,
Як рожевий колір на роддомі,
Як осіннє золото на кленах.
Башня*, мов стара координата
На дорогах, що біжать до школи,
З пам’яті не витреться ніколи.
Там батьківська найдорожча хата,
Де в життя ми перший крок зробили,
Де нас мами «Отче Наш» учили.
Церква, де ми каялись, молились.
Луга, Буг, басейн – де охрестились.
Вийшли з дому. Розійшлись по світі.
Всяких див побачили чимало.
У куточках райських побували,
Долею ласкавою зігріті.
Але де б ми з вами не осіли,
Як би нас не називали люди,
Ми Нововолинська не забудем.
Він завжди нам буде рідним, милим.
Найдобріша мачуха, напевно,
Не замінить сиротам матусі.
На чужині Богу помолюся
За своє шахтарське місто ревно.
В затишку сучасної господи
Я у снах до нього часто лину.
Кольорові сни про батьківщину-
Джерело натхнення й насолоди.
І сьогодні тішусь, бо немало
Нас зібралось тут по зову крові.
Ще раз доля нам подарувала
Світлий день, де спогади в основі.
А коли настане мить прощання,
Загадаємо собі бажання:
Щоб була ця зустріч не остання.
Щоб була ця зустріч не остання...
Комментарий автора:*не башта, не вежа, а - башня. З цим словом ми виросли.
Нова редакція вірша, травень 2012
Прочитано 4670 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отзывы
читателей об этой статье
Написать отзыв
Форум
Вячеслав Радион
2008-03-28 23:55:25
Гарне свято на чужбині
З Богом ви відсвяткували,
Земляки мої з Волині;
Батьківщину вшанували.
Хай щастить в земній дорозі,
Що прямує в Царство Боже;
Ви пізнали щастя в Бозі,
Він і дальше вам поможе. Комментарий автора: Дякую дузе вам за відгук. Зустріч буде завтра в Кенті біля Сіетлу, в штаті Вашінгтон. Минулі роки ми зустрічалися в Сакраметно, а цей раз уже в вашій стороні.
ГРИЩУК ІРИНА
2010-02-12 14:00:30
супер!!!!!!!!!!!!!
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting